Іван Нечуй-Левицький (1838-1918) - видатний український письменник, критик, громадський діяч та один з провідних представників реалізму в українській літературі.Народився 13 лютого 1838 року в селі Стеблів (Черкаська область) в родині священика. Закінчив Київську духовну семінарію, потім навчався у Київській духовній академії, закінчив академію із званням магістраПевний час працював у Богуславському духовному училищі викладачем церковнослов'янської мови. Також викладав мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії, а пізніше працював викладачем у Королівстві Польському, у жіночих гімназіях Каліша та Седлеця.Разом з педагогічною діяльністю Іван Нечуй-Левицький починає писати. Дебютував як письменник у 1860-х роках, коли він написав комедію "Жизнь пропив, долю проспав" і повість "Наймит Яріш Джеря", після чого пише романи, оповідання та нариси. Його твори були присвячені проблемам українського суспільства, зокрема зображували життя селян та робітників.Найбільш відомі твори письменника - роман "Кайдашева сім'я" (1879), який став класикою української літератури, а також повісті "Микола Джеря" (1876), "Бурлачка" (1878), "Хмари" (1874), "Над Чорним морем" (1891) та інші. Ці твори характеризуються реалістичним зображенням життя та викриттям соціальних нерівностей того часу.Іван Нечуй-Левицький вважається одним з найвидатніших українських письменників XIX століття. Його твори досі вивчаються в українських школах та університетах, а також перекладені на інші мови.
